Юрій Михайлович служить із 2014. Стояв біля витоків створення підрозділу, в якому служить і сьогодні, через 8 років. Чи то роки на фронті, а чи життєвий досвід створюють навколо воїна неймовірну атмосферу спокою та впевненості – все буде гаразд. Навіть тут, на передньому краї.
Історію військовослужбовця розповіли на сторінці 14-ї ОМБр.
-У ніч із 23 на 24 лютого я повертався в свій підрозділ із дому. Тож повномасштабна війна застала мене в дорозі, неподалік від місця призначення. Чи був страх? Важко сказати. Були рішучість і розуміння – час вирішальної битви настав.
Дім Юрія Михайловича, де на нього чекають дружина і двоє синів, на Сумщині. На щастя, каже побратим, орки до нього не змогли дійти. Але підприємство, на якому чоловік працював до війни, до 2014, зруйноване.
-Страшенно переживав за рідних. Мучило те, що не можу їх захистити особисто. Але знав: поки я воюю на іншому кінці країни, хлопці, які боронять Україну на Сумщині, захистять мій дім. Не помилився. А оркам можу сказати лише одне: ви поплатитеся за всі свої звірства – чекайте, ми йдемо.
Мотопіхотний підрозділ, у якому служить Юрій Михайлович, вже давно став для нього рідним.
-Хочеш чи ні, – каже воїн, – а люди, з якими ти впродовж років цілодобово пліч-о-пліч, і яким довіряєш своє життя, стають для тебе другою сім’єю. Настрій у нас бойовий! Відстань до ворога вирахувано. Тож вперед-вперед. До Перемоги!

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут