У маневицькому Карасині на Волині живе напрочуд світла й позитивна людина – Анатолій Халик. Хлопець, який не чує жодного звуку цього світу, але пізнає його серцем щодня, пише Вісник і К.

Метровий гарбуз

Толя Халик став зіркою понад десять років тому, коли виготовив з паперу копію Ейфелевої вежі в людський зріст. Талановитого хлопця Бог обділив здатністю чути, але наділив багатьма талантами. Він тоді саме закінчив спецшколу у Володимирі-Волинському. Як живеться йому тепер і чи зумів він себе знайти у цьому світі?

Підходжу до акуратного будиночка, де мешкає Анатолій з мамою, й одразу зупиняюся як вкопана біля височезної гори дров, складених геометричним узором. Як можна зробити це так, щоб вони не завалилися, та ще й умудритися вилізти на вершину цієї гори?! У цьому – весь Толик. Він любить й уміє дивувати. Виростити гарбуз діаметром один метр або соняшник висотою три метри. Чи 300 сортів помідорів на своїй грядці висадити. Зробити букет троянд з висушених кленових листочків. У його руках оживає все: сніг, старе дерево, листя, гарбузи, папір. Бо він – художник і справжнє дитя природи. Вона його надихає і годує. Перші білі гриби в травні – у його кошику. І грудневі теж.

Були роки, що на грибах хлопець заробляв до 15 тисяч гривень. Сісти на скутер чи мотоцикл і гайнути за 41 кілометр на озеро – це запросто. Привезти з лісу кілька корзин лисичок чи журавлини – без проблем.

Розмовляли з допомогою фотографії

Для мами Толик – надія та опора, бо він у неї один. Дрова знайти, заготовити, нарубати – то його робота. А ще господарка: дві корови, сіно, городи, садок. І тут він любить експериментувати. На підвіконні показує маленькі росточки хурми, ківі, граната, що колись стануть деревами. У саду три персики росте, виноградник. Ще одне захоплення хлопця – фотографія. Саме за її посередництвом ми й розмовляли з Анатолієм вдома (мама Ольга Захарівна саме пішла до лікаря).

Щоб зробити неймовірні кадри, він придбав навіть квадрокоптера. І його фотоальбоми поповнюються світлинами, гідними фотовиставок. А ще він пише дивовижні портрети своїх односельців і друзів. Хто зна, якби склалася творча доля хлопця, якби у нього була можливість отримати художню освіту.

Та попри все, він живе повноцінно: багато подорожує, спілкується з друзями, перебуває в гармонії з природою, любить Бога та життя. І щедро ділиться своїми відкриттями з усіма, хто за повсякденною рутиною розучився бачити, чути, дивуватися і мріяти…

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут