Цей Великдень був для нас усіх випробуванням. Випробуванням на те, якими все ж таки ми є. Індикатором того, ким ми є більше – прихильниками традицій, чи все ж християнами. Цьогоріч кожен із нас мав можливість довести не словом, а ділом свою турботу про ближнього і знайти в собі відповідь на запитання: чому ходимо до церкви і заради кого. А й справді – заради кого? Для себе, своєї душі – чи аби люди не сказали кривого слова?

Всі конфесії мали однакову можливість відзначити свято вдома, всі отримали час в ефірі для трансляцій богослужінь. Очільники церков закликали – лишайтесь вдома. Епіфаній навіть розповів, як освятити паски вдома, а Блаженніший Святослав (Шевчук) закликав утриматись і від Святих Таїнств, і теж “прийти” на Службу Божу дистанційно: “Єднайтеся з євхаристійним Христом у духовний спосіб, зокрема під час онлайн-трансляцій Божественної Літургії!” А от адепти МП були дещо іншої думки…

Не заперечую, у Великодню ніч нюанси були скрізь. Часто все залежало від ситуації на місцях. В окремих населених пунктах отці передали графіки – коли і в якому кутку будуть іти від хати до хати та здійснювати чин освячення. В окремих же – до храму запускали дозволену кількість осіб і так конвеєром святили. Десь служби були тільки онлайн – і в приміщенні лише священник та особи, що йому асистують та забезпечують техсупровід трансляції. Кажуть, все з дотриманням умов безпеки. Що ж, через днів 5 побачимо, якою буде офіційна статистика МОЗу.

Чи зауважили Ви, завжди пильні глядачі, що Великодні служби завжди ведуть перші особи конфесій? Відправив всеночну для ПЦУ Епіфаній, а зранку в неділю – предстоятель УГКЦ. І от виникає каверзне запитання: де ж був Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України (за версією Російської Православної Церкви в Україні), що поминається в усіх храмах московського патріархату після імені Московського патріарха?

Де ж був Антоній, керівник справами РПЦвУ, постійний член Синоду РПЦвУ, перший вікарій Київської митрополії Московського патріархату, що, між іншим, є моїм земляком, бо теж із Тячівського району Закарпатської області? Офіційно – заперечують, що вони госпіталізовані, і навіть скажуть, аби пошукали в лікарнях. Та чи не перебувають вони в котрійсь із ВІП-палат хорошої приватної медустанови під іменем Васі Васьківа чи Івана Іванова? В усякому разі, саме до такої версії і схиляються журналісти “Української Правди”…

Чи не скажете, віряни, що ж таке надзвичайне має відбутись, аби перша(!) особа не відправила головну службу в церковному році?

Копнемо в політичне. Актуальний розклад сил такий, що Зеленському конче треба приструнити такий “улюблений” всіма нами на Заході України ОПЗЖ імені Медведчука, Бойка і імені ще всяких Ків із Шуфричами. Не секрет, що є певний логічний зв’язок між структурою, де є кум самого ПНХ, та конфесією, котрою негласно керує Кіріл ( Гундяєв ). І німими підтвердженнями тому є і Новінський, що нині має коронавірус, і Оксана Марченко з чоловіком, що так люблять Зимнівську обитель і моє рідне Закарпаття. Володимиру Олександровичу хотілось би мати певні важелі впливу на цих динозаврів нашої політеліти, котрі при владі з давніх-давен. Так чому би не взяти за слабке і вразливе – за патріархат? І от – маємо 5 кримінальних справ за Великодню ніч. Вгадаєте, до якої конфесії у правоохоронців з’явились запитання?

Все розуміє і ОПЗЖ, не треба їх недооцінювати, знову ж через “стаж”, бо пройшли і бачили все і вся. Кого люблять наші українці? Постраждалих, гонимих, жертв. На жаль, але то немовби вшито в нашу ментальність. Як українці співпереживали Наді Савченко, як ледь що не ікону зробили з певної жінки з косою. Особливо бабці. І от уявіть – московський патріархат, що і так втратив через Томос та створення ПЦУ чимало парафій, постає … патріархатом-мучеником! Все, має гарантовану народну любов.

При всіх нюансах, але діюча влада ще вельми коректно реагує на цю релігійну структуру. Реагує – бо розуміє, що може розпочатись. Розуміють то і московити, тому і провокують. Як результат – обмежено доступ до найбільших святинь – Києво-Печерської та Почаївської Лавр. Як результат – хресна хода у возлюбленій Януковичем Святогірській лаврі, що на Донеччині.

Проводи ніби ж і перенесли на червень, до спокійніших часів. Однак скажіть – кого послухає парафія, як батюшка скаже, що в цю суботу чи неділю робитиме поминальні відправи на цвинтарі?

Тому, будьмо мудрими. Пам’ятаймо, що нашим рідним треба молитва і пам’ять. Пам’ятаймо про ближніх – а тому тримаймось дому, носімо маски.
Дай, Боже, аби ми всі зробили правильні висновки з цього особливого Великодня.

Помічник нардепа Ігоря Гузя Андрій Бокоч


Блог на сайті «Княжий Град» відображає особисту позицію автора. Факт публікації блогу на сайті не означає, що редакція поділяє позицію дописувача.


Маєте цікаву інформацію? Надсилайте на пошту або за допомогою активної клавіші на сайті «Запропонувати новину».


Якщо Ви маєте цікаву інформацію, але не хочете, щоб читачі знали про Вас як джерело інформації – теж запрошуємо до співпраці! Ми гарантуємо конфіденційність та анонімність. Надсилайте листи на пошту: kniazhyigrad.editor@gmail.com .

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут