Загиблий від ворожої кулі снайпера 22-річний боєць із Волині Микола Сорочук мав на руці татуювання із гербом Волині, та такий же шеврон, подарований волонтерами, який носив у кишені біля серця.

Про це у коментарі ІА “Волинські Новини” розповів друг полеглого воїна, волонтер Юрій Єпіфанович.

«Ми волонтерили з 2014-го року, а у 2016 році ми потрапили до них у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду ЗСУ. У них в підрозділі були одні діти – найстаршому було, по-моєму, 20 років. Тому ми їх прозвали «мальками». У Колі був позивний «Червоний», але ми всі його кликали просто – «Мальок». Ми з дружиною опікували Колю з самого початку – форма, все інше. Бо він був ще геть дитиною», – тремтячим голосом розповідає волонтер, і ледь-ледь тепло посміхається, стримуючи справжні чоловічі сльози.

Юрій пригадав, як 14 січня цього року Микола йому телефонував. Тоді, у телефонній розмові, він обіцяв, що приїде за два-три тижні на сесію.

«Перед тим дзвонив і вибачався, що не привітав нас з дружиною зі святами. Я раніше говорив йому, що потрібно вчитися, з часом створювати сім’ю. А він відповідав, що мріє добудувати хату, мовляв, щоб батькам і сестрі по собі щось залишити. Дуже любив читати. Сперечатися любив, але завжди робив це обґрунтовано. Неконфліктний був. Ви не уявляєте, настільки він був життєрадісним, приємним, веселим. Завжди відгукувався на прохання про допомогу», – розповідає волонтер.

Піддавшись на вмовляння свого старшого наставника, Микола таки поступив до вищого навчального закладу, де здобував фах юриста.

Волинський Герой мав дуже гіркий життєвий досвід, адже війна забрала у нього кращого друга, який помер у Миколи на руках.

«Їх було три друга – «Добрий», «Червоний» та Васька, який ще й досі залишився в «десятці». Хлопці познайомились уже на війні. Спочатку загинув Добрий. Його також вбив снайпер. Бронежилет не витримав – наскрізне поранення. Він помер у Миколи на руках», – з смутком пригадує старший друг бійця.

Спочатку Микола казав, що хотів би бути снайпером. Але потім взяв до рук гранатомет. І, зі слів Юрія Єпіфановича, дуже тим пишався.

«Я пам’ятаю у 2017-му році ми йому подарували шеврон з гербом Волині. Він його довго носив, а потім зробив собі таке татуювання. І все хвалився: «Юро, Юро, дивись, я собі наколку зробив. А шеврон носитиму біля серця», – каже волонтер.

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут