На календарі ‒ середина грудня. Казимир, Івона та Міхал Вжешневські з Війниці Локачинського району кілька днів тому зібрали останній врожай тепличних помідорів. Червонобокі томати стоять в картонному ящику у кухні. Родина Вжешневських залюбки споживає овочеві салати у дні передріздвяного Адвенту, пише ІА “Волинські новини”.

Теплиці складали, наче конструктори «Леґо»

Наразі чотири «шклярні» (так господарі-поляки називають скляні теплиці) не опалюються. Під впливом холоду стебла овочів зів‘януть, їх зберуть і утилізують. А вже наприкінці січня господарі візьмуться за вирощування розсади. Нині ж дбають про якісне насіння та біологічні засоби захисту, які замовляють в інтернеті. Товар отримують у відділенні Нової пошти.

Зазначимо, що Вжешневські оселилися у Війниці в 2000 році. Спочатку вирощували квіти. Із часом справу розширили, пропонуючи саджанці плодових та декоративних кущів і дерев. А в 2013 році збудували теплиці і вже шість років збирають врожаї екологічно чистих огірків та помідорів.

Нині подружжя переживає непростий період. У серпні 2017 року в Івони діагностували онкозахворювання. Жінка має другу групу інвалідності, це зазначено у відповідному висновку МСЕК. Однак належної пенсії не отримує.

«Мені сказали, що Україна не платить пенсії іноземцям. Але ж я сумлінно платила всі податки, в тому числі і в Пенсійний фонд. Я усі ці роки працювала чесно й прозоро. А мені кажуть: нехай вам платить пенсію син. Це несправедливо», ‒ зі сльозами на очах каже підприємиця.

Івона розповідає, що вони з чоловіком власними силами вибудували родинний бізнес. Працювали по 16-18 годин на добу, щоб розвинути справу, їздили на виставки в Нідерланди. Їхній товар ніколи не потребував реклами, адже клієнти знаходили їх завдяки «пантофльовому радіо», переказуючи одне одному адресу фірми «ReMi». (Господарі обрали таку назву за початковими складами імен доньки Ренати і сина Міхала).

«Чому ті, хто не працював і дня, заробили пенсію, а я за 20 років чесної праці ‒ ні?» ‒ на це питання Івона не може знайти відповіді в жодного чиновника. Жінка навіть написала лист президентові України, в якому просить розібратися у цій ситуації. Та сумнівається, що її послання потрапить в руки адресатові.

Нині справами фірми більше опікується 22-річний син Міхал. Разом із батьком вони стараються взяти на себе більше обов’язків, звільнивши Івону. Хоча вона дуже вперта й наполеглива, намагається працювати стільки часу, як і раніше. Жінці нелегко, адже вона пережила сім сеансів хіміотерапії. Це позначилося і на здоров‘ї Івони, і на фінансовому становищі родини.

Волинські ківі не бояться 40-градусних морозів

Вжешневські пропонують покупцям широкий вибір саджанців. Лише зимових яблунь у них є понад 10 сортів, не кажучи про такі екзотичні рослини, як кущові чорниця, лохина та ківі, що здатні витримувати морози до 40 градусів. Популярні виноград, абрикоси, персики, шовковиці, фундук та кизил.

Усі саджанці Вжешневські продають в окремих відерцях із ґрунтом, консультують, як правильно висаджувати та доглядати. Цей товар має попит навесні, коли покупці закладають нові садки.

А вже влітку дозрівають тепличні овочі. Казимир розповідає, що теплиці привезли із Польщі, складали їх теж поляки. І хоча конструкції підпасовували, наче елементи конструктора «Леґо», все ж довелося попрацювати не один день. За словами господаря, щоб перевезти теплиці в Україну, вони заплатили 250 тисяч гривень мита.

Екскурсію найбільшою теплицею мені провели Казимир та Міхал. Молодий господар показує міні-касети з мінеральної вати, у які вони висівають насіння овочів на розсаду. Коли рослинки зміцніють, їх акуратно, наче пазли, пересаджують у такі ж самі, але більші касети. Ось у такому «ґрунті» й ростуть, а згодом і плодоносять овочі.

«У телицях нема землі, дно забетоноване, ‒ розказує Казимир. ‒ Така технологія захищає рослини від хвороб, які приходять із ґрунту. Звісно, ми обприскуємо їх, але суто біопрепаратами. Кожна рослинка забезпечена індивідуальним зрошенням і підживленням. Тому нашу продукцію сміливо можна вважати органічною. Овочі залюбки купують у Нововолинську та Луцьку».

Господарі обігрівають теплиці вугіллям. Кажуть, газ ‒ ненадійне паливо, а навіть незначний збій може знищити всю їхню працю. У Війниці частенько вимикають електропостачання, а в оселі Вжешневських усе на електриці: плита, мікрохвильовка, опалення, подача води.

«Ми сумлінно платимо за електроенергію чималі суми. Щомісяця понад тисячу гривень, а коли вмикаємо освітлення в теплицях, то і по сім тисяч гривень. А нас навіть не попереджають, що можуть бути перебої», ‒ обурюється Івона.

Вжешневські зазначають, що вони ‒ єдина родина іноземців, які 20 років чесно провадять бізнес на Волині. Батьки сподіваються, що синові буде легше працювати, адже він виріс в Україні, закінчив тут школу, вільно розмовляє українською. А головне ‒ має багато друзів.

Оксана КУЦИК

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут