Її кликали працювати за кордон, але вона хоче працювати в Україні і розвивати медицину у Володимирі-Волинському. Жити заради професії, досягати успіху, постійно розвиватися і любити свою роботу – саме такі принципи у роботі має Тетяна Ващук – начальник відділу з питань охорони здоров’я виконкому Володимир-Волинської міськради.

Про «храм» хірургії, любов до роботи, чому не їде за кордон, а також чи будуть люди платити за операції, та коли відкриють відділення гемодіалізу у Володимир-Волинському територіально-медичному об’єднанні – «Княжий Град» запитав у Тетяни Ващук.

Працювати у сфері охорони здоровя було Вашим свідомим рішенням чи вплинули батьки?

Так, я  хотіла працювати з самого дитинства у сфері охорони здоров’я . Ніким більше себе не бачила, крім лікаря. Напевно, цю любов до медицини мені, ще у дитинстві прищепила бабуся. Металеві бікси і скляні шприци – це були мої улюблені іграшки. Інакшого майбутнього я собі не бачила.

Коли підросла, батьки розділилися: тато казав вступати на юридичний, мама – у педагогічний. Тоді сказала – або буду лікарем, або піду з дому (сміється – ред.).

А батьки підтримали у виборі?

Так. Але сказали: вступаєш сама, без будь-чиєї допомоги і вчишся , а не вступаєш – підеш в педагогічне училище, лишишся в місті і нікуди не поїдеш.

У 2006 вступила у Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де навчалася до 2012 року. Далі продовжила навчання на інтернатурі у Львівському національному медичному університеті  імені Данила Галицького. За державним замовленням, по спеціальності  «хірургія» , була направлена на роботу у Володимир-Волинське ТМО.

Я зараз закінчую навчання, і  вже на 6-му курсі. Тому не можу не спитати: не злякало юну дівчину, що здобуття кваліфікації охопить такий великий період часу?

Я взагалі ніколи не боялася труднощів. Людина, яка працює, наполягає  на чомусь, вона і отримує результат!

Хотілося, звісно, вийти погуляти, як і всім, а особливо, коли на вулиці сонячно. Але, тоді треба було абстрагуватись  від всього, поставити пріоритети і працювати над собою, – мені це вдалося.

Хірургія – це любов, або дуже сильне захоплення. Або ти любиш свою справу, або ти цим не займаєшся.

А ви працювали практикуючим хірургом? Які емоції переповнюють під час операцій?

Тут, у Володимир-Волинській лікарні на ургентній службі працювала хірургом 4 роки.

Коли проходить 5-6 годин після операції і все успішно, родичі хворого дивляться на тебе, як на Бога. Але треба розуміти: є діагнози, які піддаються лікуванню, а є такі, коли лікарі безсилі. Людям ,які не мають відношення до медицини, треба бути свідомими і це розуміти, а не звинувачувати нас у тому, що не допомогли. В цих стінах завжди допомагають і ніколи не хочуть зробити гірше .

Після операцій, коли пацієнту ще болить, я для підняття настрою жартувала: ми зробили ще ліпше, ніж було! (сміється – ред.). Розумію, що болить. У хірургії щоб не боліло – це неможливо, але все для максимального лікувального ефекту.

Пацієнти мене любили, а я старалася гумором розбавляти напружену атмосферу у відділенні. Не до всіх випадків, звісно, можна було підійти з жартами, але, наскільки це було можливо, я так робила і всім від цього було краще і легше.

Центр госпітального округу – у Нововолинську. Як це позначається на пацієнтах із Володимира-Волинського та колективі лікарні?

Я вважаю, що наразі це не відіграє ніякої ролі, і в майбутньому не відіграє. Округ округом, а пацієнти є, робота є, і вистачить її всім. Розумієте, не треба конкурувати – треба співпрацювати.

Яка ситуація з апаратом гемодіалізу?

Зараз у Володимирі є 12 хворих, які їздять у Нововолинськ . У них хронічна хвороба нирок п’ятої стадії. Мають супутні захворювання – в основному цукровий діабет 2 типу. Для них проїхати 20 кілометрів – це дуже багато і дуже важко. Треба створювати умови, щоб ми могли у нашому місті в нашій лікарні таким хворим надавати допомогу, продовжувати їх життя та частково повертати до працездатності.

Ми відкриваємо відділення гемодіалізу з 1 січня 2020 року. У нас є чотири апарати штучної нирки. Відділення зроблене відповідно до всіх медичних стандартів.

Бачила інформацію, що станом на 1 жовтня Володимир-Волинське ТМО шукало 5 лікарів вузьких спеціальностей. Яка ситуація зараз, і які взагалі є проблеми в лікарні?

Проблеми кадрової як такої – немає. Зараз в нас є інтерни по різних спеціальностях, які планують лишатись у Володимирі на роботі.

Інша справа – ситуація з медичною реформою: «первинку» запустили, хотілося б, щоб і «вторинку» запустили скоріше і медзаклади спрацювали так швидко і результативно, як і Центр первинної медико-санітарної допомоги. Стаціонарна медицина – важча, а оплачується значно нижче, вона заслуговує на увагу!

Роботу лікаря ні з чим не порівняти. Лікар має заробляти так, щоб не думати, звідки додатково можна мати дохід, а думати тільки про пацієнта.

Як Вам нова міністерка освіти Зоряна Скалецька?

Осуджувати нікого не буду, бо всі починають робити щось нове. А все нове – важкий період для всіх.  Коли вона прийшла на цю посаду – реформа вже діяла. Як на мене, реформа Супрун дає автономність закладу охорони здоров’я, певну волю в діях, оминаючи державні та місцеві бюджети.

Якщо лікарня ефективно працює, то напряму на банківський рахунок отримує кошти, за ефективно зроблену роботу. На посаду директора не так потрібен лікар, як хороший менеджер, який зможе з цим всім справитися, буде активним ,знати ,як покращити матеріально-технічну базу і відстоюватиме інтереси медицини у Володимирі-Волинському.

У первинній ланці – передбачити все легше, там «гроші йдуть за пацієнтом», відповідно  до кількості декларацій. У вторинній медицині –  буде ціна за надані послуги. Найближчим часом стане відомо, за які саме,  і за якими тарифами. Я – за цю реформу і за те, щоб «первинка» і «вторинка» співпрацювали і працівники були на гідних заробітних платах та досягали бажаного результату .

У МОЗ виділили пріоритетні напрямки, які оплачуватимуться по підвищених «тарифах»: пологи, неонатальна допомога, інфаркти, інсульти мозку. Щодо останнього – тромболізису, тобто розчинення тромбу, у перші 2 години ішемічного інсульту, неофіційно сказали в міністерстві ціну близько 20 тисяч гривень. Але це не точні дані. Їх обіцяють виставити на 1 січня 2020 року, тому як це все відбуватиметься – подивимося.

Як Ви ставитеся до страхової медицини?

Я сама не застрахована на випадок захворювань. Знаєте, всі лікарі трішки  не бережно ставляться до свого здоров’я – безсонні ночі, багато кави, нерви. Загалом, страхова медицина, це добре, завдяки їй пацієнт не відчуває такого  фінансового навантаження.

Але навіть найбагатші країни світу не можуть собі дозволити покрити все страховими виплатами, тому треба берегти своє здоров’я, щоб не доводилось ними користуватись.

Володимир-Волинське ТМО зараз працює як некомерційне підприємство. Що змінилося окрім назви установи?

Реорганізація – це вимога Національної служби здоров’я України (далі – НСЗУ), щоб перетворити заклад з комунального підприємства ТМО у заклад комунального некомерційного підприємства.

Тобто, заклад з бюджетної установи перетворюється в некомерційну, зі своїм окремим банківським рахунком, і стає самостійним суб’єктом господарювання. З’являється можливість розпоряджатися заробленими коштами, які можна реінвестувати в будь-що.

А раніше таких повноважень не мали?

Раніше так не було ,була медична субвенція і кошти місцевого бюджету та бюджетів ОТГ, а тепер з 1 січня 2020 року медичної субвенції не буде. НСЗУ обіцяє покривати 60%  витрат, а 40 % має підприємство заробляти самостійно.

Зараз необхідно максимально обладнати лікарню, щоб потім максимально заробляти на послугах. Які платні, які безкоштовні – ніхто ще не знає.

Вартість операцій які «гуляють» інтернетом дуже вражають. Де людям брати гроші на них?

Люди налякані, бо не проінформовані. За пролікований випадок не будуть платити люди, а платитиме держава!

Людям  просто треба своєчасно звернутися до сімейного лікаря, який скоординує в профільне відділення з певною патологією. Тобто оці 20, 40 чи 100 тисяч, залежно від складності випадку, сплачуватиме  держава.

Багато моїх друзів працюють за кордоном і питають в мене, що я ще досі роблю в Україні. Запрошують в Сполучені штати, Канаду, Ізраїль, але там не все так гладко в медицині, як показують по телевізору. Там планові звернення роками у черзі, а за ургентні випадки, які пацієнт неправильно розцінив, вимагають сплати штрафу…

А що стримує, чому не їдете за кордон?

Я хочу жити в своїй країні, розмовляти рідною мовою, дивитися українське телебачення, читати українську літературу, та  розвивати те місце, на якому  я працюю. Бо, якщо всі виїдуть за кордон що буде тут?

Чим займаєтеся у вільний час, і чи взагалі його у вас багато?

Люблю грати теніс і великий, і малий. Займалася, більше під час навчання, але й  зараз знаходжу час. Подобається читати і грати на музичних інструментах.

Люблю стару українську літературу: від повісті давніх літ до творів Франка , Лесі Українки, Карпенка-Карого, Котляревського. Зараз більше часу приділяю медичній літературі, навіть якщо вона написана у художньому стилі. Люблю театр.

Улюблені книги – Томас Морріс «За покликом серця »  та Генрі Марш «Історії про життя, смерть і нейрохірургію». За словами Марша, лікар – це той, хто не відходить від ліжка хворого, для якого лікарня – рідна домівка, операційна  – храм, а хірургія – божество. Отаким треба бути фанатиком, щоб любити медицину.

Розмовляла Вікторія Махновська

1 КОМЕНТАР

  1. Як не прискорбно, але то вже другий бумажний хірург. Смішно читати шо запрошують за кордон і не їде. Понятно, шо дядько з облздрав відділу з Луцька все зробив для благополучного житія і навіть посаду вибив. Аптечним бізнесом зараз вигодніше займатись чим робити операції. Скоро і брата пристроять на харашу посаду. Так у нас все по блату робиться.

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут