Він у політиці вже понад два десятки років, досвіду – хоч греблю гати. Встає перед сходом сонця, а лягає спати – залежно від кількості інформації в газетах та інтернеті. «Просунутим» у соцмережах мого співрозмовника назвати не можна, але він постійно слідкує за потоком інформації у онлайн-ЗМІ, адже проти наукового прогресу не підеш.

Який ритм життя у мера міста, котрого  впродовж останніх п’яти скликань обирають жителі Володимира. Як минає його робочий день, яким бачить місто за 10 років – про це і не тільки «Княжий Град»  розпитав у міського голови Володимира-Волинського Петра Саганюка спеціально напередодні Дня міста.

Ви щоранку обїжджаєте все місто, люди про це знають. Чи не хотіли таку місію доручити своїм заступникам, щоб самому довше поспати?

– У мене так склався ритм життя, що я без цього не можу, як без повітря. Вони (заступники – ред.) ніби пробують мене копіювати, пробували так само їздити і дивитися, що в місті робиться, але їм це дуже швидко набридає.

А чому не набридає Вам?

– Бо я люблю місто, люблю порядок.

То Ваші помічники не на стільки люблять місто, як Ви чи як?

– Ні, чому, люблять, звісно, але, напевно, не на стільки, як потрібно. Можливо, справа в тому, що вони молодші, може, є якісь інші причини.

Які у Вас топ-3 принципи у роботі?

– Має бути порядність, чесність і надійність.

Тож, як виглядає Ваш звичний робочий день?

 Я піднімаюся о 5-й годині ранку. Роблю невеличку зарядку 15-20 хвилин, тоді за планом сніданок. Після 6-ї ранку я вже в робочому стані: хочу бачити, чим живе місто, що треба зробити. Після цього «об’їзду» заступники отримують «наряди».

На пам’ять не жаліюся, але постійно щось занотовую. І мої помічники так само, ніби все записують, але чомусь забувають. А так не повинно бути.

А як вибудували такий ритм?

– У мене були гарні вчителі: і в школі, і  в старшому віці. Коли був Палажченко Леонід Іванович (Леонід Палажченко – Герой  Соціалістичної Праці – ред.), він був спокійний, виважений. У нього теж так було: якщо він їхав у Горохівський район, то виїжджав в Любешеві. Весь час старався, щоб не повторювати одні й ті ж місця, щоб більше знати, чим живе край. Я теж ніколи не їжджу тими самими вулицями. Наприклад, поїхав по Луцькій, то вертаюся з Устилузької.

Тому собі взяв за основу такий ритм роботи.

Коли  прийшов молодим головою, почав робити такі «подорожі» містом, і, звісно, міг щось забути. Все тримати в голові не можна, тому їздив з диктофончиком маленьким, надиктовував собі питання, які треба вирішити, і коли був за робочим столом – все переносив у блокнот та брав на контроль. Тільки так можна було привчити себе до певної системи. Все має бути зроблено, має бути порядок.

Чи є час у  міського голови на відпочинок? Як Ви відпочиваєте?

– Робочий день в мене завершується о 22-й годині. Пів 11-ї чи 11-та вечора – намагаюся вже відпочивати. Сиджу трошки в інтернеті, якщо щось задивлюся, то лягаю і в 3-тій годині ночі.

Я, як був молодший, мав хобі збирання грибів і полювання. Але зараз це вже відійшло. Вже приблизно 20 років як нажив собі нове хобі – це бджоли. Це «божі тваринки», з яких нам всім треба брати приклад. Маю 12 сімей бджіл на своїй батьківщині в селі Сусваль. Вони не терплять фальші. Якщо навіть щось трошки не так – дають знати, що ти не правий. Якщо ти працюєш з бджолами – забуваєш про всі проблеми.

Якими успіхами Володимира-Волинського можете похвалитися?

– Моя команда, яка зі мною працювала – це Микола Веремчук – дуже потужний, був першим заступником міського голови, також Лариса Кулікова, і Андрій Шоцький .

Ми побудували плавальний басейн, спортивний комплекс, спеціалізовану школу для дітей з вадами слуху також побудована школа №1.

70% доріг в місті заасфальтовані завдяки роботі нашої команди, яка працювала зі мною, і ці роботи продовжуються.

Побудоване підприємство за ці роки «Гербор-Холдинг». Безперечно, хочеться, щоб все працювало: і цукровий завод,  і комбінат молочних продуктів, які закрили в 90-х роках через «велику приватизацію», але, на жаль, так склалося.

На День міста чекаєте гостей з-за кордону?

– Ми постійно працюємо з Цвікау (Німеччина – ред.). Звідти делегація приїжджає до нас, працює предметно з дітками з гімназії.

Кентшин і Грубешів (Республіка Польща – ред.), і наші міста – Коростень, Сарни, Дубно. Така співпраця предметна. Всі делегації думаю, будуть з нами на святі.

Яким уявляєте місто Володимир-Волинський через 10 років?

– Якщо будуть місцеві вибори, хотілося б , щоб прийшли молоді люди і продовжували історію нашого славного міста Володимира-Волинського. Чому наше древнє місто, яке було столицею Волині і Галичі, старіше за Львів, не має такого рівня як Львів?

Я зараз не кажу про промисловість, а саме за галузь туризму, щоб наше місто знали, щоб приїжджали туристи. У нас є що показати: Успенський собор, ми зробили державний заповідник, треба проводити роботи, щоб зробити його національним, є Зимненський монастир. У нас є багато місць, які можна показати туристам,  і готель, щоб розмістити людей.

Ви неодноразово казали на оперативках, що знаєте приблизну дату проведення місцевих виборів. Які перспективи їх проведення?

– Має бути правильна позиція президента і голови Верховної Ради, щоб «за одним махом» після президентських і парламентських провести і вибори місцевого органу влади.

Моя інтуїція мені підказує, що це може бути 24 листопада, хоч офіційної якоїсь інформації я не маю.

Повертаючись до теми туризму, що нам потрібно зробити в місті, щоб ми хоч трохи наблизилися до рівня, як у Львові?

Цим треба предметно займатися. Є ідея реконструкції центральної площі, її треба довести до пуття. Хочемо, щоб підключилася громадськість, і ми разом змогли відродити старовину, щоб місто мало обличчя.


Що побажаєте жителям Володимира з нагоди Дня міста?

– Хочу привітати усіх зі святом, з 1031-ю річницею, і в першу чергу, побажати миру, щоб закінчилася ця війна на сході, щоб ми повернулися до мирної праці, жили мирно і спокійно, і люди були здорові.

Розмовляла Вікторія Махновська

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут