Зі скасуванням мажоритарки не зникне підкуп виборців. Відпрацьовані схеми дають голоси, тому навряд чи партії від них відмовляться, навіть із відкритими списками. Так вважає Засновниця громадської організації “Розвиток територіальних громад” Ірина Ванникова. Відповідні думки вона виклала у блозі на сайті “ГОРДОН”. Подаємо допис без змін.

“Мажоритарка має право на життя.

Затягування з ухваленням Виборчого кодексу та бурхливі дискусії навколо відкритих списків є свідченням того, що ні політики, ні громадяни остаточно не визначилися, якою ж має бути виборча система в Україні.

Останні перипетії навколо виборчого законодавства продемонстрували спробу назавжди відмовитися від мажоритарки, подаючи її як абсолютне зло. Водночас часто посилаються на Венеційську комісію. Так, вона рекомендувала українцям змінити виборче законодавство, зробити його прозорішим і демократичнішим. І насамперед через підкуп виборців. Тож першою “під роздачу” потрапила саме мажоритарка через деяких “кандидатів-гречкосіїв”.

Водночас ще одне зло – купівля місць у партійних списках за мільйони доларів – якось відійшло на другий план. Отже, мажоритарна система сама собою гарна. До того ж вона чудово себе зарекомендувала в більшості країн світу. Зокрема у США, Німеччині, Франції, Великій Британії. Скажімо прямо, поганою в нас її зробили українські політики, які зіпсували себе і своїх виборців, скориставшись їхніми злиднями.

Що ж таке мажоритарка в українських реаліях? Це вона допомогла свого часу Андрієві Шкілю стати народним депутатом. Ув’язнений після акції “Україна без Кучми”, він зміг вийти і потрапити до парламенту завдяки тому, що у Львівській області за нього проголосували прості люди. Це вона дала змогу звичайному сільському вчителю історії Романові Безсмертному у 28 років дістати мандат народної довіри. Цих прикладів можна навести безліч, і всі про них знають.

Як знають і про те, що на позачергових виборах 2014-го партія “Свобода” не подолала прохідного бар’єра і зараз представлена в парламенті лише кількома своїми народними депутатами, які пройшли завдяки мажоритарці. Так, є багато тих, хто купив собі голоси виборців. Але є і приклад народного депутата Віктора Чумака, який виграв у Києві, незважаючи на те, що конкурент рясно посівав грошима його округ.

Ми всі розуміємо, що зі скасуванням мажоритарки не зникне підкуп виборців. Ці відпрацьовані схеми та мережі дають бажані голоси, тому навряд чи від них відмовляться партії навіть із відкритими списками. Людей привчили, що вони можуть отримати щось від депутата тільки в період виборів, тому що протягом наступних п’яти років вони його не побачать. З іншого боку, цьому сприяє бездіяльність правоохоронних органів, які мають чітко фіксувати факти підкупу і спрямовувати справи до суду. Тепер залишається лише проводити роз’яснювальну роботу серед виборців і розповідати, що за 200 грн або пачку гречки не варто допускати до влади злодіїв і популістів. Бо яка влада, таке й життя буде в країні. Хочете відповідальної влади – вибирайте відповідальних політиків.

Наводять іще аргументи, мовляв, навіть якщо люди виберуть чесного політика, то він просто змушений буде торгувати своїм голосом, аби вибити гроші на округ із державного бюджету. Нагадаю, що сьогодні в країні триває децентралізація і кошти залишаються в громадах, вони самі вже можуть знаходити собі інвесторів та залучати гранти. Політики мають нарешті займатися державною політикою! Це не їхня справа асфальтувати дороги і ставити пластикові вікна в школах, громада зробить це сама. Людям уже потрібен буде той, хто зможе на законодавчому рівні лобіювати їхні інтереси в питаннях розширення повноважень місцевого самоврядування, освіти, медицини тощо. І тут ми знову повертаємося до мажоритарної системи виборів, за якої громадяни дають представницький мандат конкретній людині, яка відстоює їхні інтереси.

Водночас відверто скажу, що я за відкриті партійні списки. Але навіть якщо вони будуть із прив’язкою до конкретного округу чи регіону, в українських реаліях є велика загроза того, що кандидат буде потрапляти в залежність від лінії партії або особистої думки лідера. Ситуація ж із політичними партіями в Україні, м’яко кажучи, далеко не найкраща. Чи готові вони до цих змін, до внутрішньої конкуренції? Це тема іншої дискусії. Скажу тільки, що невиконання даних виборцям обіцянок і виключне орієнтування на яскравого лідера не сприятимуть появі під партійними прапорами кандидатів у депутати. Доведено мерами міст, які здебільшого безпартійні.

Буду непопулярною, але виборцям треба залишити можливість працювати з конкретним кандидатом і надалі підтримувати цей зв’язок. Що б не сталося, мажоритарка все ще дає змогу проводити конкурентну боротьбу. За змішаної системи, поряд із відкритими партійними списками, але в Україні вона точно має право на життя”.

ЗАЛИШТЕ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я тут